Крок за кроком: шлях повітря крізь наше тіло.
Наступною станцією на шляху до легенів є проходження гортані та надгортанника, перед тим, як повітря потрапляє у дихальну трубу (трахею).
До потрапляння в легені трахея ділиться на дві гілки — основні бронхи, через які повітря надходить у праву та ліву легені. Кожен головний бронх утворює стовбур одного з двох, так званих, бронхіальних дерев. Назва не випадкова: подібно до гілок дерева, бронхи діляться на безліч тонких гілок. Крупна гілка стабілізується хрящем. Малі у діаметрі гілки називаються бронхіолами та отримують стійкість виключно за рахунок твердих шарів м’язів та сполучної тканини.
На кінчиках бронхіального дерева розташовані альвеоли. Стінки альвеол настільки тонкі, що кисень може дифундувати з повітря — у кров, а вуглекислий газ з крові – у повітря.
Значна частина клітин слизової оболонки покрита дрібними війками, що ритмічно вібрують. Вони занурені у шар слизу і транспортують його, включаючи пил і бруд, до горла і, таким чином, з дихальних шляхів. Завдяки цьому постійно активному механізму самоочищення, глибини бронх лишаються чистими від пилу, бруду та хвороботворних мікроорганізмів.
Дихальні шляхи людини поділяються на декілька «рівнів», які вистелені слизовою оболонкою дихальних шляхів. На верхньому рівні розташовані верхні дихальні шляхи, включаючи ніс, пазухи та область горла. Нижче гортані лежать нижні дихальні шляхи: трахея та бронхіальні дерева. Стінки нижніх дихальних шляхів також вкриті спеціалізованою слизовою оболонкою. Це необхідно для захисту чутливих структур дихальних шляхів від потенційно шкідливих зовнішніх впливів. Для цього використовується спеціальна волога плівка, яка складається з декількох шарів, так званих фаз.